Задумливий лев Яспер

Hier findest du die deutsche Fassung: Der nachdenkliche Löwe Ludwig

Ще здалеку було чути гиготіння зебри Сюзан і верескливий сміх суриката Річарда. Вони гасали по висохлій траві, здіймаючи хмари куряви й піску. Потім, геть задихані, прибігли в затінок, де саме вигідно вмостився лев Яспер.

— Агов, Яспере! Вставай, пограйся з нами! — покликала його Сюзан.

Втомлений Річард прийшов до нього під дерево.

— Що знову сталося, Яспере? Про що ти знову замислився?

Лев Яспер трохи подумав. Насправді він і не знав, про що був замислився. Тож буркнув:

— Бавтеся собі без мене. Мені ще треба дещо зробити.

Сюзан і Річард запитливо перезирнулися.

— Але ж, Яспере, ти не мусиш нічого робити. Якщо так піде далі, ти просто змарнуєш цілий день. Давай ми тобі допоможемо з твоєю роботою. Можемо поміркувати про це втрьох.

Проте лев Яспер не хотів прийняти їхню допомогу.

— Друзі завжди тримаються купи! А якщо ти не скажеш нам, що в тебе на думці, ми тебе будемо лоскотати, аж поки не зізнаєшся, — Сюзан і Річард зареготали на саму думку про те, як лоскотатимуть живіт Ясперу.

— Ну гаразд! Ліпше я скажу вам. Зі мною сталося страшне лихо. Учора я був у гостях в бабусі, і ми з малою кузинкою гралися у квача. І я мало не догнав ту дзиґу, аж раптом зачепився за корінь дерева. Щось задзвеніло, забрязкотіло… А коли озирнувся, я побачив найдорожчий чайничок бабусі на землі, розбитий на тисячу скалок.

— Сказала, що нічого страшного. Але ж я знаю, як вона любила той чайничок! — лев Яспер іще більше посмутнів.

— Та годі тужити! — писнув Річард. — Урешті-решт, його, певно, можна склеїти. Твоя бабуся й не помітить різниці між «було» і «стало».

Яспер витяг мішечок із дрібними скалками порцеляни. Річард приніс клей та пензлик, і за мить вони вже склеїли чайничок.

— Ну, не скажеш, що він як новий. Але я все одно певен, що твоя бабуся зрадіє! — Сюзан і Річард із оптимізмом оглядали склеєний чайничок.

— Ходімо, доведемо цю справу до кінця! — буркнув лев Яспер. І вони пішли до бабусі втрьох.

Бабуся Яспера зустріла їх біля садової брами.

— Агов, ви троє! Не хочете скуштувати зі мною пирога? З учора лишилося кілька шматків. А ще можу пригостити соком чи водичкою.

— Я б випив чаю, у мене й чайничок тут із собою! — Яспер аж засяяв, коли вручив бабусі склеєний чайничок.

— Які ж ви всі молодці! Це старовинний чайничок. він належав ще моїй бабусі. Дякую, що склеїли його! А тепер скуштуймо пирога. Сідайте!

Лев Яспер усміхався. Він уже не мусив бути таким задумливим.

Kommentar verfassen

Deine E-Mail-Adresse wird nicht veröffentlicht.